Місто-курорт Трускавець має тисячі тимчасових мешканців і працівників, проте з каденції в каденцію залишається із дуже постійними політичними елітами, “патріотами” і пристосуванцями, місцевими родинами і рештою бойків.
Карма Трускавця в тому, що на Трускавцьови або заробляють, або втрачають великі гроші.
Ніхто не будує тут будинки, щоб Трускавець гарно виглядав. Будують, щоб заробити, тому поверховість збільшується в геометричній прогресії, оминаючи здоровий глузд і ДБНи. Навіть “Нафтуся” і решта мінеральних вод з гарними дівочими іменами-назвами є лише частиною гри. Мінводи це вже більше легенда. Наприклад, багато польських туристів приїздять в Трускавець не через “Нафтусю”! Так-так, мінводи їх загалом не цікавлять.
Уточнення: вони їх вживають, але їдуть не через смак “Нафтусі” чи “Марусі”.
Їм, безперечно, подобається вартість путівки, можливість консультації в кількох лікарів, вони в захваті від місцевого колориту та можливості побувати на історичній батьківщині батьків чи дідів, крім того, до нас недалеко їхати, тут дешевші деякі продукти, особливо тютюн та спиртне. Польські пенсіонери, які здебільшого були до карантину основними туристами, відчувають себе тут бажаними, і саме в сторону геріатричного раю рухалися тренди курорту, і навіть колоритні повні сил та тестостерону гості з центральної Азії не могли змінити усталене уявлення про Трускавець, як про куточок спокою та стабільності.
Кожен санаторій, вілла чи готель, що справді шанує себе, декларував готовність прийняти старших людей на пансіон. От тому у Трускавці не приживаються гучні нічні клуби, от тільки “шайба” цвіте і по своєму пахне.
А ще, не так давно, до революції, скільки тут шуб продавалося?
Та “с’єздіть в Трускавєц” з коханкою, то ж було діло честі для кожного справжнього скоробагатька зі Сходу. Трускавець чим цікавий – тут ніхто і ніколи не порахує скільки грошей зайшло, скільки осіло і куди “пішло”. За своєю структурою – селище, яке розбудовується, як мікрорайон мегаполіса біля станції метро. За духом це місто в пошуку своєї ідентичності.
З сусіднім Дрогобичем, Бориславом та Стебником усе ясно. Вони, якщо коротко, не курорт. Максимум, що навколишнім містам перепадало від трускавецької профспілкової, ще радянської індустрії, це крихти у вигляді грузинських чи азербайджанських сімей, які в кінці 80-тих селили на підлогах в хрущовках. Відпочивальників вистачало на всіх. Багато хто й досі з ностальгією згадує часи надвисоких сезонів.
Зараз усе змінилося, такої ситуації на курорті не було ніколи.
Місцеві люди залишилися наодинці з собою, вперше заїздів немає, санаторії та готелі закриті, і навіть місцеві пси покинули безлюдну площу перед бюветом і так збіглося, що скоро місцеві вибори, туристів нема, грошей нема, але політичні діячі нікуди не поділися, вони є.
Трускавець мені особисто зрозумілий, тут так звані місцеві політичні еліти передбачувані, знані, обсмоктані до кісточок. Ніхто і ніщо не сховається від електорального ока “прописаного” в Трускавці мешканця.
А око це електоральне водночас і сліпе і зряче, чи розгледить кого собі обрати?
Ах, які це будуть вибори, навколишній: Орів, Доброгостів, Станиля, Уличне, Модричі і Зимівки теж будуть вирішувати долю Трускавця. Ох, як чекають вони, аби влитися в лоно Трускавецьке. Для багатьох навколишніх сіл, Трускавець теж був селом, бо за територією не дуже більшенький, але чужинців все ж приймав неохоче. Був якийсь курортний кодекс, у Трускавці він досі відчутний, тут знають хто місцевий, а хто ні, і прожити тут сто років, це не показник і не гарантія, що тебе приймуть за свого. Ой, тут знають своїх негідників і героїв.
Передвиборча кампанія у Трускавці почалася, як злива на день міста. Всі про неї знали, бо календар, прогноз і досвід попередніх років перед очима, але все одно – якось неочікувано.
Трускавецький політикум це як гуска, що є за іронією долі символом міста. Чому гуска?
Місцеві політики вдають з себе лебедів, хоч всі знають, що то звичайні гуси, голосно ґелґочуть один на одного, залишають за собою зелені сліди, а як біжить і шипить до тебе, то можна не боятися, бо то гра на публіку.
А спитай в такого гусака, який шлях розвитку курорту?
Та де, нічого конкретного не почуєте: один буде показувати на гори сміття в парку і ображено кивати на теперішнього головного гусака, хоча сам вдвічі більшу купу зробив і то далеко не з будівельного сміття. Гусак-старійшина, що спішить, поки має сили, поділитися досвідом і заодно критикою, єдиний з претендентів на голову майбутнього ОТГ, який вміє літати, але не тому, що має крила, а тому, що купив собі ці крила, за дві каденції запас жиру дозволив, тепер можна і на недоробки вказати, а теперішній намагатиметься виправдатися і це буде, ще гірше, тому що чинний гусак трускавецький встиг за неповну каденцію “знести” стільки бетонних яєць, що аж самому мало б бути незручно.
Тут би вартувало докладніше зупинитися на теперішньому, але він якось притих, мабуть, скоро вистрілить, бо вірус вірусом, а виборчу кампанію профукати, раз плюнути. Ще один кандидат знаючи, що знову може зайняти друге місце, буде цього разу дуже обережно лапками перебирати, тим більше, на кону усе, включно з недобудованою нерухомістю, яка на курорті має особливу ціну, може коштувати мільйони, а може бути важким фінансовим тягарем з зобов’язаннями на шиї. Ще неодмінно з’явиться колишній гусак, що був перед теперішнім, найгірший політик, якого я бачив вживу. Він може побудувати і якісно утеплити стіни, але це стіни між собою і людьми. Таких гусаків не люблять, навіть якщо вони гарні і мають великі яйця. Що заспіває цей гусак-кандидат? Побачимо, колись було простіше, поставив пам’ятник провідникові і ти на коні, але челендж з пам’ятниками вже себе вичерпав, адже один з претендентів на пост альфа гусака поставив пам’ятник Ісусу, погодьтеся, вище цієї планки не скочиш, хоч би як хотів. Є ще претендент на посаду трускавецького війта, але я його поки серйозно не розглядаю, він на разі розминається і привітання з хвилюваннями записує, ніби переживає за курорт, але вище ми розібрали, що переживання за курорт дорівнює переживанню за власну вигоду.
На сучасному етапі виглядає так, що на Трускавцьові хочуть ‘’по бистрому’’ заробить всі, хто може, каталізатором процесів є глибокі отвори поряд з трасою на Дрогобич і пандемія коронавірусної інфекції. Зараз квест “встигнути заробити” дуже актуальний, ну і, звісно, не варто повертатися спиною до Східниці, бо там куманці тримають напоготові, он навіть Борислав горнятко миє, каже, що теж нафтусю має, щоправда, крім нафтусі більше нічого: ні хати, ні обійстя, але зате безкоштовно можна води мінеральної напитися.
Словом цей рік не те, що важкий для Трускавця… він найважчий.
Одне з найперспективніших міст в Україні переживає серйозні виклики. Як поводитимуться місцеві політичні еліти? І чи взагалі розуміють ті, хто є і ті, хто хочуть, усю серйозність ситуації. Останні кілька років навколишні міста, теж живилися з Трускавця: робота, надання послуг, обмін товарами. Трускавець користав з людських ресурсів Дрогобича, Стебника, Борислава та навколишніх сіл. Низи жили, а верхи розбудовували багатоповерхову інфраструктуру, просуваючи Трускавець як бренд без обличчя, з легендою нафтусі на маргінесі. Ностальгічні російськомовні відпочивальники потроху переставали їздити, їх замінили пенсіонери з сусідньої Польщі, здавалося, чого ще хотіти? Ніхто ж не очікував, що світ може зупинитися, і в неквапливому Трускавці це особливо відчується.
Як на мене, то ці вибори у Трускавці, місцеві політичні еліти візьмуть на себе не віртуальну, а натуральну відповідальність. Я б на місці кандидатів відмовився від дикого годування пенсіонерів в ресторанах, і просування себе через парафіяльне середовище місцевих церковних осередків. Не допоможуть вже споруджені пам’ятники і патріотична поза, нічого не варті стояння на туристичних форумах з роздаванням флаєрів.
Де-де, а у Трускавці люди відчули, що таке нема де заробити, бо карантин!
Вихід з карантину у Трускавця буде особливим, бо якщо в інших містах, щоб карантин завершився достатньо піти на роботу, то у Трускавці цього не достатньо, адже на курорті, щоб піти на роботу, мусить повернутися відпочивальник. Не знаю чи навколишні міста і села зрозуміли, що проблеми Трускавця, це також і їхні проблеми. Ділова активність регіону, починаючи від постачальника продуктів, шофера і масажиста, до екскурсовода, покоївки чи мережі канторів залежить від того, чи буде Трускавець ‘’крутитися’’. Завданням місцевих політичних еліт – не нашкодити та максимально сприяти.
Хто б не став наступним очільником такого складного і насиченого мінералами організму як Трускавецька ОТГ, всі повинні пам’ятати, що довгострокова перспектива розвитку важливіша ніж короткотермінова нажива, тому що перше принесе гарантовану користь усім, а друге тільки тобі, і то не факт.
Підсумовуючи, хочеться побажати, щоб на День Трускавця традиційними були не тільки рясні зливи, але й безтурботне червневе небо високого сезону. Коли усім ясно і зрозуміло куди рухається це загадкове, але дуже кліматичне містечко з гускою на гербі.
Місько Чистий
Повне або часткове використання матеріалів ресурсу “ВАРТО — Галицькі Новини” дозволяється лише за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на безпосередню адресу матеріалу на сайті vartonews.com.ua.
Стежте за новинами на Telegram-каналі: https://t.me/Vartonews