Вже за кілька днів ми будемо святкувати світлий празник Христового Воскресіння. І, нажаль, як і минулого року, ми зустрічатимемо його в особливих умовах карантину. Що це означає для людей з інвалідністю я спробую пояснити на власному прикладі.
Моя травма (інвалідність) не дуже відноситься до зони ризику, адже не уражені легені, серце, інші внутрішні органи. То що, мені можна не переживати аж надто за своє здоров’я? Та ні. Кожна інвалідність – це сукупність рідних факторів і обставин, які можуть спричинити різні проблеми.
Ну почнемо з легень. Коли людина на протезі просто йде по вулиці, це на порядок важче аніж ходити просто так, без протезу. Дихати важко, вдих дуже глибокий. Відповідно ризик підхопити інфекцію збільшується. Маска трохи рятує, але через недостатність кисню починається запаморочення. Серце. При навантаженні серце працює набагато швидше, і при ходьбі на протезі це дуже чітко проявляється. Відповідно організм ослаблений, і це теж є однією з небезпек.
Але найбільша проблема – це руки. Ми змушені часто триматися за поручні, інші предмети, щоб піднятися чи спуститися з підвищень. Коли потрібно перевести подих – притуляємося до якихось предметів.
Гігієна?
Рукавички?
Ну за всім не вслідкуєш настільки скурпульозно. Десь та ж проблема в людей з вадами зору – вони торкаються до предметів, читають руками. Дотик для них – це основний спосіб пізнання навколишнього середовища. Все це не лікарські терміни, а виключно власні спостереження.
І як же бути з святами?
Адже похід до церкви для багатьох людей не лише формальна присутність на літургії.
Є кілька варіантів:
1. Є багато різних онлайн трансляцій з храмів всіх конфесій. Залишіться вдома, помоліться з рідними не наражаючи на небезпеку ані себе, ані тих що поруч.
2. Причастя. Це основа основ літургії. Я не богослов і не експерт з церковних канонів, але думаю, що церква знайде можливість організувати все так, щоб було якнайменше небезпек. В одному селі я бачив як священник ходив від брами до брами і причащав людей. Він в рукавичках і в масці, ложечку постійно обробляв антисептиком, наголошував, щоб люди не торкалися губами до ложечки. Не знаю чи це реально зробити в великих містах, але до важкохворих священники ходили до дому. Якщо ж є інші варіанти – пишіть.
3. Якщо ж ви таки вирішили піти до церкви – подбайте і про свою безпеку, і про безпеку тих, хто поруч. Якщо є можливість – попросіть працівників церкви дати Вам стільчик або лавочку. Якщо відчуваєте, що важко дихати – присядьте, або відійдіть подалі, переконайтеся що поруч нікого немає, і легенько приспустіть маску, щоб легше було дихати. Закликаю всіх бути максимально уважними та обережними.
Пам’ятайте, що в свято Воскресіння найбільшу вартість має молитва. Помоліться там, де це буде безпечно.
Ігор Дякович, депутат Львівської міської ради 7-го скликання, відстоює права людей з інвалідністю.
Стежте за новинами на Telegram-каналі: https://t.me/Vartonews
