Вони не чекали наказу чи повістки. Вони змінили зручні кросівки на берці, натягли важкий бронежилет та взяли до рук зброю. Вони думали про багато що – дружин, дітей, батьків і друзів, але найбільше про Україну. Вони – добровольці.
Ми живемо тут, допоки вони стоять – там. За нас, за країну, за життя без ворога-окупанта.
100 тисяч добровольців вступили до лав Сил Тероборони ЗСУ із перших днів повномасштабного вторгнення росії.
20 тисяч добровольців приїхали до нас із 50-ти країн світу і стали до лав інтернаціонального легіону, щоб знищити зло під назвою росія. Сьогодні кожен, хто захищає нашу землю від ворога – українець.
Такі миті дають відчуття, що боротьба не безконечна. Сотні тих добровольців, які віддали своє життя за Україну – зробили це не дарма. Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло долучився до сил опору ще у 2014-му, коли йому було 18 років. Він перший доброволець, який прижиттєво отримав звання Героя. На жаль, його життя обірвалось минулоріч під Бахмутом.
І кожен з нас у ці нелегкі часи сам малює своє життя. Де і як саме хоче жити далі. Ми ж дякуємо кожному серцю, яке назавжди б’ється за Україну…
Стежте за новинами на Telegram-каналі: https://t.me/Vartonews
