Гірське село Майдан на Дрогобиччині: екологічний карпатський рай. ФОТОРЕПОРТАЖ

Майдан – невеличке гірське село на Дрогобиччині, одне з найменших і найвіддаленіших у районі. Проте, це село має свою історію, сакральні споруди та особливий гірський колорит, яким сповнений тут кожен куточок

З усіх сторін село оточене мальовничими горами, у підніжжях гір тече річка Рибничанка. Майдан просто потопає у сторічних деревах, серед яких чимало великих розлогих лип. Липовий аромат та чисте гірське повітря тут одразу п’янить і зачаровує. Любителям зеленого туризму можна піднятись на гору Парашку.

Від Дрогобича до Майдану трохи більше 35 кілометрів. У селі проживає всього-на-всього понад трьох сотень осіб.

В центрі села Майдан височіє величний та красивий костел. Його збудувати поляки у 1938 році, але коли почалась війна і прийшли комуністи, став стояти пусткою. Згодом костел був переобладнаний у будинок-відпочинку УкрЗахідПроектРеставрації. В останні роки роботи тут проживали і проводили пленери художники. Зараз будівля занепадає, стоїть відчинена і закинута..

У Майдані можна побачити руїни однієї з найстаріших в Карпатах та Україні доменної печі, залишки вузькоколійки. Колись в Майдані розміщувався обслуговуючий та керівний персонал залізниці “Верхньо-Синьовидне – Майдан” для перевезення заготовленого лісу.

Більше двохсот років тому у селі працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу. Тут була відповідна піч та кузня, у яких виготовляли цвяхи. Плавильня давала десяту частину всього литого заліза, що виплавляла Східна Галичина того часу.

В Майдані є мисливське господарство, що займається розведенням зубрів. З 2009 р. Майданське лісництво стало домівкою для зубрів, саме тоді на територію лісництва завезли 11 особин з Австрії, Німеччини і Польщі. Перший рік, поки тривала адаптація, зубрів тримали у загорожі, а потім випустили. Лісники охороняють їх та підгодовують взимку.

Завітати до Майдану краще за все у теплу пору року, щоб пройтися гірськими маршрутами, відпочити на березі річки, і обов’язково відчути цей п’янкий аромат старезних лип. Взимку село дуже часто замітає снігом, проїзд транспорту стає утрудненим, автобуси застрягають у заметах, село опиняється відрізаним від світу.

Була в історії села і подія великого горя, яке принесла ніч з 20 на 21 листопада 1993 року. Весільний автобус повертався з гостями з Старого Кропивника. Проминув село Рибник, з’їхав з дороги на узбіччя, проминув огорожу і звалився з 15-ти метрової висоти в річку Рибничанку. З 26 пасажирів 13 залишились живі. 24 листопада п’ять похоронних процесів з п’ятьма священниками одночасно прямували на сільське кладовище. І виросли три сімейно-братні могили і одна самотня.