На чергову сесію Дрогобицької міської ради пропонується розглянути звернення до Володимира Зеленського з пропозицією відновити історичну справедливість та на всіх рівнях (державному, дипломатичному, офіційно-діловому та ін.) замість назви «Російська Федерація» чи «Росія» використовувати історичну назву – Московія, а громадян цієї держави називати московити.
Подаємо текст звернення:
У ІХ–ХІІІ ст. українська держава була однією з найбільших у Європі. Контролювати усі території з Києва було нелегко, а тому українські князі поділили її на уділи, призначаючи синів керувати ними під своєю зверхністю.
Спочатку назва “Русь” використовувалася тільки для території теперішньої Центральної України й тільки пізніше, з ХІІ століття, для Галицько-Волинського князівства. Це грецька назва нашої держави в ті часи, а Московія вкрала її собі, бо справжня Русь була на південному заході від московських земель, вона не була захоплена і асимільована московитами. Бувало й так, що час від часу, ця Русь воювала проти Московії самостійно, а також у складі різних коаліцій
Руссю споконвічно називали сучасну територію України, а прикметник руський вживався як самоназивання українців.
Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22.10.1721 року, коли цар Петро І проголосив Московське царство «Российской империей», а москвинів – «россиянами». Така зміна назви Московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу.
Московія почала шахраювати політичним перейменуванням ще після Переяслава 1654 р., а поширила його по нашій поразці під Полтавою 1709 р. Тоді вона, незважаючи на жодні історичні факти, не переймаючись ніякими підставами, просто проголосила себе «Росією», отже, спадкоємницею всього культурного та політичного надбання Руси. А щоб наша нація краще зрозуміла, що саме така зміна означає політично, москвин назвав себе «великорусским», а українця «малорусским». І ця засада «велико-мало» стала змістом усіх московсько-українських стосунків відтоді й понині. А коли європейські уряди за старим звичаєм адресували листа до Московії, до московського уряду, то москвини повертали їх назад з приміткою, що такої «не существует», а є лише «Россия» і «российский». Так азіати-москвини стали «русскими», а монгольська Московія – «Россией». Як доказ, до цього періоду неможливо знайти жодну карту Європи чи світу, де б територія Московії називалася якось по іншому, зокрема, Росією.
На картах і атласах XV, XVI і навіть XVIII століття не відображено країни як Росія, лише як Московія. Московська держава повсюдно іменувалася як Московія, Московитія, а іноді навіть Тартарія
А от новоспечену версію російської історії опублікували 1792 року оскільки перед Катериною II постало завдання знайти легальне виправдання окупації території Великого князівства Литовського.
Ось що читаємо у праці академіка Григорія Півторака:
«Катерина ІІ намагалася пізнати історію своєї держави на основі наданих їй писемних джерел – літописів та інших документів московської старовини. Правдива історія Московії її шокувала, бо була куцою і дуже бідною. Особливо царицю вразило те, що могутня держава Русь, слава якої протягом трьох століть гриміла на весь світ і з князями якої вважали за честь породичатися королі Франції, Угорщини, Швеції… як з’ясувалося, до Московії не мала жодного стосунку».
Спеціальна комісія створена царицею Катериною ІІ працювала 9 років, щоб нахимерити новий каркас історії Російської імперії, прикрутивши її походження до княжої Русі. Усупереч історичній правді, комісія утверджувала право росіян на політичну та культурну спадщину Русі, і все її населення оголосила «единым народом».
Фактично відбулася фальсифікація історії, для обґрунтування законних домагань Росії на чужі землі, було змінено історичні документи, де російський і московський народи об’єдналися як слов’янські; вигадано історію боротьби національно-визвольних українських, білоруських і польських рухів, які завжди мріяли стати однією країною; розповсюджено міф про лідерство Росії як слов’янської країни
Ми зазначаємо, що тисячолітня княжа Русь – це держава предків українського, а не російського народу. До історії Росії вона прив’язана виключно наказами і директивами Петра I, Катерини II, Сталіна, Жданова… і низки «вірнопідданих» українських істориків. Останні і на 31-му році незалежності продовжують вірити у старшого брата і демонструвати йому «послушаніє», оперуючи термінами «Київська Русь», «Південна Русь», «Західна Русь», «Давня (Древня) Русь». Саме з цієї причини такі новотвори російської імперської історіографії сьогодні рясно представлені в наукових працях українських істориків і в експозиціях національних музеїв.
«Ми є народ, у якого вкрали назву» – так за пару століть означив ситуацію академік Михайло Грушевський.
«Общерусской» історії не може бути, як немає «общерусской» народності, – писав Грушевський. – Ми знаємо, що Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської, Володимиро-Московська – другої, великоруської».
Вважаємо за необхідне відновити історичну справедливість на всіх рівнях в нашій країні, та визнати на міжнародному рівні історичну назву – Московія, а не «Російська Федерація» чи «Росія».
Ми депутати Дрогобицької міської ради Львівської області, переконані, що відновлення історичної справедливості, повернення північному сусідові його справжньої назви матиме суттєвий вплив на суспільно-політичні процеси в Україні, на сам розвиток Української держави”.
