Сім’я Василя Петрика внесла заставу у 567 тис. грн. Скоро він вийде з СІЗО

Сім’ї львівського пам’яткоохоронця Василя Петрика вдалося за півдоби назбирати 567 тис. грн і сплатити заставу, яку призначив суд при обранні запобіжного заходу. Найближчим часом він вийде із СІЗО.

«Оплатили заставу. Всім неймовірне дякую! Важливо було зібрати та оплатити цю суму наступного дня після рішення, адже немає гарантії про безпеку Василя в СІЗО», – повідомили його родичі.

Найближчим часом Василь Петрик вийде на волю, зараз проводяться всі необхідні для цього процедури.

«За ніч вдалося зібрати кошти. Хто приносив готівкою, хто на картку переказував. Це просто неймовірно», – розповіла ZAXID.NET дружина Василя Петрика Дарія Сироїд.

Василь Петрик збирається оскаржувати міру запобіжного заходу, адвокат вже готує відповідні документи.

Нагадаємо, відомому львівському пам’яткоохоронцю і архітектору Василю Петрику інкримінують привласнення 1 млн грн бюджетних коштів (ч. 5 ст. 191 ККУ) під час облаштування історико-культурного парку у заповіднику «Древній Звенигород» у грудні 2020 року. В той час він був керівником ПП «Белзький мур», яке було розпорядником коштів. Сам Василь Петрик називає цю справу замовною через його активну пам’яткоохоронну діяльність, зокрема збереження фортеці біля Миколаєва Львівської області. 16 червня Галицький суд Львова обрав йому запобіжний захід – взяття під варту на два місяці із можливістю внесення застави 567 тис. грн. Сім’я одразу оголосила про збір коштів, ніч Василь Петрик провів у СІЗО.

Ось як прокоментував ці події у себе на сторінці у Фейсбуці Василь Петрик:

“Через мою активну пам’яткоохорону діяльність та відстоювання інтересів Миколаївської фортеці, яку цинічно хочуть знищити та розтягнути на пісок, проти мене порушили кримінальну справу, яка не варта «виїденого яйця». Перше завдання моїх опонентів – через тиск, кримінальні справи змусити мене відмовитись від роботи над документацією щодо внесення Миколаївської фортеці до переліку пам’яток.Друге завдання – знищити мене як новопризначеного начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини Львівської ОДА. Все дуже просто: я – єдиний очільник цього управління за останні роки, який вийшов з середовища пам’яткоохоронців і готовий активно боротись за збереження кожної пам’ятки, а не домовлятись і погоджувати їхню забудову чи знищення. І всім це добре відомо.

Що відбувається?

У п’ятницю, 11 червня, мені оголосили підозру у нібито умисному вчиненні злочинних дій з метою привласнення державних коштів. Це все наклепи, які не мають нічого спільного з реальністю. Кримінальну справу відкрили через нібито порушення, які виникли під час реалізації проекту облаштування історико-культурного парку «Древній Звенигород». Цей проект 2018 року переміг на конкурсі Проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу. Розпорядником коштів, відповідно до рішення департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, було ПП «Белзький мур», директором якого я був з 2013 по 2021 рік. У грудні 2020 році ми виконали підготовчі роботи на території пам’ятки.

Їх складовою було завезення ґрунту. Власне до нього виникли питання у правоохоронців: попри те, що завезений ґрунт досі видно будь-кому, хто приїздить до Звенигорода, поліція воліє його не бачити. Справа шита білими нитками і ми доведемо це.

Що відбувається насправді і до чого тут Миколаївська Фортеця?

Єдина причина, чому порушили цю замовну справу, – дискредитувати мене та закрити мені рота у відстоюванні інтересів унікальної для Львівщини пам’ятки – Миколаївської Фортеці. Найцікавіше те, що замовники справи навіть не ховаються. Поліція відкрила провадження за офіційним зверненням одіозного Валерія Потюка (директора КП ЛОР «Реставрація та управління замками та палацами Львівщини»), який вже декілька місяців усіма законними і незаконними методами намагається докластись до знищення Миколаївської фортеці.Річ у тім, що ще 2015 року я був у групі науковців, які розробили паспорт об’єкта культурної спадщини – командно-спостереженого пункту Миколаїв-розвадівського передмостового укріплення, що є частиною Миколаївської Фо-ртеці. Це дало підстави 2017 року внести об’єкт до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У 2019 році на звернення активістів та науковців я продовжив роботу з цією цікавою пам’яткою на території села Тростянець. Вже тоді було зрозуміло – історичну фортецю руйнують задля облаштування там кар’єру з видобутку піску. Так почалась наша спільна боротьба за Фортецю. Основними опонентами є ТзОВ «Західінвест-патнери» – приватна компанія, що має намір влаштувати на місці об’єктів культурної спадщини кар’єр із видобутку піску. Саме на її за-мовлення Валерій Потюк виконав документацію, якою стверджує, що пам’ятки вже нібито немає. Щоправда, зробив він це, порушивши дуже багато процедур, і навіть не гребуючи підробкою документів. Останній факт, а саме підробка підпису доктора наук Андрія Гречила на документації, є широко відомим і нині є основою кримінального провадження. Наголошую: усі заяви пана Потюка до правоохоронних органів з повідомленнями нібито про протиправну діяльність ПП «Белзький мур» і щодо мене особисто є наклепом, і зумовлені виключно намірами усунути усіма способами, зокрема із застосування фальсифікацій та підробки документів, усі перешкоди на шляху до промислового використання державних надр у приватних інтересах, на яких розташовані складові частини пам’ятки історії Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (охоронний № 2967-Лв).

Це можливо лише усунувши мене.Що цікаво, попри те, що кримінальна справа не має жодного стосунку до моєї роботи як начальника управління, підозру мені вручили, зокрема, і як посадовій особі, що є некоректно і є свідченням істинних намірів – дискредитувати мене в очах суспільства”.

Василь Петрик – уродженець Дрогобича, кандидат архітектури, доцент кафедри архітектури та реставрації Львівської політехніки. Працював науковим співробітником Регіонального науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба”, від 2003 року – головним архітектором державного історико-культурного заповідника у Белзі.

Share this post

scroll to top