Скільки людей – стільки думок. Ми точно неодноразово чули цей вислів. Зрештою COVID-19 особливо яскраво демонструє, що можна думати дуже по-різному. Ми можемо погоджуватись, сперечатися чи навіть ігнорувати чиюсь думку. Та як часто задумуємося над тим, як власні думки впливають на нас? Ба більше – мислення це достатньо ризиковий і небезпечний процес, бо може нести у собі багато спотворень чи викривлень. Спеціально до поступового виходу з карантину, ми підготували для вас кілька матеріалів про мислення.
Кожен із нас колись переживав момент, коли перебуваючи в емоціях ловив себе на тому, що не може ясно та чітко мислити. З психології знаємо, що не лише дуже сильні емоції впливають на думки, але кожен раз, коли ми перебуваємо у стані емоційного збудження наше мислення схильне помилятися. Спробуйте, коли ви переживаєте чи тривожитеся переглянути новини та зверніть увагу, який зміст ви вловите. Швидше за все, ваш мозок виловить першочергово інформацію про можливі загрози: коронавірус, нові хворі у Стебницькій лікарні, карантин знову продовжили, тощо. Відповідно ваші думки ще більше наповняться тривожним змістом, а сама тривога зросте. Такі помилки мислення – є повністю нормальним процесом і показують звичні коливання у наших стилях оброблення інформації. Проблема починається тоді, коли такі викривлення і помилки стають хронічними або надмірними. Тому спробуємо познайомитися із найпоширенішими спотвореннями у мисленні та подивимося, як їм живеться у сучасному світі та нашій голові.
«Все або нічого»
Один із найпоширеніших спотворень у мисленні – це так зване дихотомічне мислення. А якщо простіше – це мислення, що бачить лише чорне та біле, і не визнає відтінків сірого. Тобто це мислення, яке бачить лише крайнощі та не оцінює спектру можливостей між ними. Дихотомічне мислення буває дуже корисним для нас, бо активізується зі зростанням стресу. Якщо я потрапляю у ситуацію, де до прикладу, йдучи по переходу бачу, як на мене їде автомобіль, то цілком логічно, що я думаю: «життя або смерть» та швидко відскочу у сторону. Нелогічно було б тут гаяти час та розмірковувати про менш драматичні варіанти. Виглядає корисно. Проте уявімо, що такий стиль мислення притаманний мені у кожній стресовій ситуації. Про таких людей ми кажемо – постійно впадає у крайнощі.
А тепер розгляньтеся навколо… Бачите десь поруч дихотомічне мислення? Звісно бачите! «Зрада або перемога» – то найпоширеніші форми оцінки будь-якого явища у нашому житті. Не будемо далеко ходити за прикладами. У Дрогобичі є проблема із паркуванням у центрі, автомобілі паркуються майже на площі ринок – зрада! Робимо план паркування у місті – перемога! Зробили паркування платним, у Європі ж дешевше – зрада! Часом ми врешті перестаємо розуміти де зрада, а де перемога. До речі, приклад є символічним і кожен свою «зраду» і «перемогу» може підставити сам.
Ризик маніпуляції
Дихотомічним мислення, а особливо «зрадою – перемогою» добре користуються ботоферми та продуценти фейків.
Варто пам’ятати, що дихотомічне мислення швидше скеровується у негативну сторону, тому воно підкидає нам зневіру: «Всюди зрада! У нас нічого не вийде! Ми не народ – ми маса!». Таким стилем мислення радо користуються маніпулятори. Пригадуєте нещодавній випадок з уроком історії про Революцію Гідності для 5 класу в онлайн-школі? До речі, рекомендую усім той урок подивитися повністю, а тоді вже скласти своє враження.
Що робити, якщо дихотомічне мислення для мене властиве? Пригадувати собі, що між чорним і білим є ще багацько кольорів та можливостей. Звісно, щось таки може виявитися повною «зрадою» чи «перемогою», але варто плекати й розвивати у собі реалістичний погляд на світ. Якщо ми зловили себе на такій думці та бачимо, що вона впливає на наші емоції та поведінку, то перевірмо її. Підімо до першоджерела матеріалу, вивчімо власне його, поспілкуймося відкрито на цю тему з іншими, подумаймо над можливостями та варіантами.
На домашнє завдання пропоную ще раз подивитися навколо і помітити, які ще приклади дихотомічного мислення ми бачимо, та у чому вони нам є корисні, а в чому шкідливі.
***
Мар’яна Бісик
психологиня, консультант зі психотерапії, психолог в рамках проєкту Міжнародною організацією з міграції (IOM Ukraine) проєкту «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей», що фінансується Європейським Союзом, викладач.
