Послухав промову Володимира Зеленського.
Президент звернувся до українців і не українців, до православних і атеїстів, до україномовних і російськомовних, до тих, хто постить і тих у кого рамадан, до тих і сих, до тих, що тутка і до тих, що тамка…
Стоп, подумав я, слухаючи початок цього предивного монологу… і далі в голові у мене прозвучав голос Леоніда Кучми: Так це ж вже було!!!
Таке враження, що президентові вставили на початок промови те, що не влізло в новорічне привітання зразка 2019-2020. Це продовження славнозвісного виступу про “какая разніца”, пам’ятаєте?
Я твердо переконаний, що для спічрайтерів Зеленського приготований окремий казан у пеклі, і він буде: не теплий і не гарячий, не круглий і не квадратний, у ньому може буде смола, а може освітлена вулиця з рівним асфальтом, і у ньому, звісно можна буде сидіти, а може стояти…
А може досить? Серйозно?
Чи це звернення головнокомандувача української армії, котра сім років воює з Росією? Пане президенте, вийди і скажи, як людина, без штампів, фальшивих посмішок та акторських прийомів, що на нас планує напасти агресор, і на це вказує (перше, друге, третє), тому “я стою перед вами тут, і ми готуємося до повномасштабної агресії від росіян”. У нас на кордонах 100 тисяч орків, які готові вбивати нас, бо ми для них не люди. Розкажи про їхнє телебачення, ти ж знаєш що таке телебачення?
Ти ж став ким є здебільшого лише через телевізор. Хіба ти не помітив, що останнім часом з російського тєлєвізора безустанно повторюють, що ми не народ, нас немає, нас придумали, ми нацисти та фашисти, ми не люди. Ця мантра повторюється для того, щоб нас було легше вбивати, адже монстрів вбивати не гріх, а ми згідно з їхньою пропаганди, зовсім не люди, а нелюди, тому і їхнє телебачення зшиває нас своїми пропагандистськими нитками наче Франкенштейна, з кавалків смердючих фейків, маніпуляцій і цинічної брехні. Тож, якщо ці українці такі як кажуть по телевізорі, то їх вбивати не гріх, а навпаки – подвиг. Розкажи про це на цілий світ.
Я дивився на виступ Зеленського, і коли він сказав, що нам допоможуть, я з жахом усвідомлював, що це він просив про допомогу і я надіюся, що може, ще хтось, крім нього пояснював світові у чому справа, і наскільки реальна загроза нависла над нами та, зрештою, над Європою та світом. Я чекав, що Зеленський звертатиметься до путіна, як до злочинця і на весь світ заявить, що його потрібно знищити, як скажену собаку, але Зеленський чомусь запрошує його в Україну.
І про що ви, пане президент, будете говорити з путіним? Хочете ще раз заглянути йому в очі? Я розумію, що вам написали текст, а ви його лише прочитали, і зустріч з путіним десь між Горлівкою і Торезом є тільки в уяві ваших спічрайтерів. Це нездійснений сценарій, якого шанси на реалізацію абсолютно нульові. Ніякий путін на ніякий Донбас не поїде, тим більше зустрічатися з вами, пане президент, а те, що ваші політтехнологи підігнали ці меседжі під річницю ‘’стадіону так стадіону’’ це видно неозброєним оком, як і видно, що коли ви перейшли на російську, і звернулися до ‘’тієї сторони’’ ви ‘’зазвучали по іншому’’. По-перше, впевненіше і переконливіше, все ж таки рідною для вас мовою.
Я вірю, що ви дійсно не хочете війни, а хочете миру, будь-якого миру, аби тільки не війна. І це здорове бажання, війни хоче лише божевільний. Тільки я от не розумію, навіщо ви до росіян звертаєтеся? І чому я маю слухати ваші звернення до них? Все-таки, український президент за плечима якого (принаймні в кадрі) наші прапор і герб, має промовляти до українців, тим більше перед загрозою великої війни. Волею долі, результатом демократичних виборів і трансляції серіалу з вашою участю перед виборами на каналі 1+1 ви є нашим президентом пане Зеленський.
Ось, власне, зараз пора ставати проукраїнським політиком, викинути з голови навіть найменшу ілюзію, що з путіним можна домовитися, забути про ‘’ту сторону’’ і на тридцятому році незалежності промовляти до наших, а не до чужих. Ми не жертви, навіть попри те, що на нас напали, ми відбиваємося від скажених потвор, які лізуть на нашу землю і хочуть нас знищити. Ось це правда. І женіть під три чорти тих, хто пише вам ці промови під олів’є.
Андрій Юркевич
