Перспектива швидкого завершення карантину щоразу віддаляється, а невідомість щодо ситуації із пандемією коронавірусу лише зростає. Невідомість нас виснажує, викликає постійну тривогу, злість, часто теж смуток. Таким чином нам часто-густо буває важко знаходити спільну мову із найближчими людьми, з якими ми зараз постійно вдома. Ось декілька порад, які можуть полегшити нам взаєморозуміння у стосунках підчас карантину.
Насамперед варто пам’ятати, що спілкування – це ланка, яка створює стосунки між людьми. Саме воно допомагає нам зрозуміти та стати, тим ким ми є. З одного боку процес спілкування може бути зрозумілим і вести до взаєморозуміння, а з іншого – він може бути не зрозумілим та вести до сум’яття.
Кожна людина володіє наче власним “словником”. І поки не будуть з’ясовані визначення ми не розумітимемо один одного. Для цього у спілкуванні важливо не лише говорити, а й слухати і спостерігати. Адже воно є процесом вербального і невербального обміну між вами та іншою людиною так, як ви обоє розумієте і сприймаєте.
Аби процес спілкування вів до порозуміння, кожному варто дотримуватись кількох простих правил.
Правило №1: Думайте перед тим, як говорити
Загальновідоме правило, адже всі знаємо, що неможливо повернути сказаного. Хоча так рідко його дотримуємось. Проте, коли думати перед тим, як говорити, то можна оцінити, відредагувати і осмислити вплив своїх слів на іншу людину.
Правило №2: Говоріть правду
У відносинах між людьми існує глибокий зв’язок між довірою і правдою. Правда формує довірливі стосунки і без неї вони неможливі. Адже неправду ми говоримо, щоб уникнути відповідальності, а не щоб захистити іншу людину, як часто це показуємо. Проте варто пам’ятати, що правда це не жорсткість. Її має супроводжувати любов, тактовність і глибока турбота про іншу людину.
Правило №3: Уникайте сварок
Дві унікальні, різні особистості, не можуть зійтися без суперечок і конфліктів, особливо коли вони 24 години на добу перебувають разом. Різні смаки, переваги, вподобання протистоятимуть між собою. Часом також, старі, невирішені конфлікти дають про себе знати підчас самоізоляції. Конфлікт не те саме, що сварка. Словесний конфлікт не є шкідливим, він навіть може посприяти спілкуванню. А сварка – це словесна боротьба, в якій емоції беруть гору і увага сконцентрована на іншій людині, а не на вирішенні проблеми.
Правило №4: Уникайте засудження
Засудження, осуд – шкодить та руйнує спілкування. Адже це своєрідний спосіб виправдатись і відчути себе вищим, спосіб збільшити свою злість. Коли засуджуємо, то знаходимо помилку, наче кажучи: «Ти не досконалий і я не можу тебе прийняти». Як може відреагувати на це інша людина? Вона або контратакує, або образиться, або ж не зверне увагу. Таким чином осуд не є ефективним. Часто ми використовуємо його, щоб висловити своє незадоволення. Проте якщо робити це в формі осуду, то вас швидше за все не почують, а роздратування лише посилиться. Відтак осуд легко переходить у сварку. А так звана «конструктивна критика», що може багаторічно практикуватись у сім’ї повністю руйнує стосунки, як між подругами, так між батьками і дітьми. Пов’язане це із тим, що осуд є початковою негативною реакцією, яка відкриває двері руйнівним шаблонам поведінки. Осуд відрізняється від незадоволення тим, що носить наступальний характер на особистість людини і супроводжується докорами. Найчастіше осуд виливається у формі надмірних узагальнень («ти завжди…») і звинувачень щодо конкретної особи («ти повинен…»). Часто ми використовуємо осуд у формі жарту. Так ми приховуємо його під маскою гумору, щоб уникнути відповідальності. Адже завжди можна сказати: я лише пожартував. Інша поширена форма осуду – це прискіпливість. Проте намагання вдосконалити іншу людину за допомогою «конструктивної критики» завжди руйнує стосунки. Цей осуд звинувачує, намагається змусити почуватись винним, подекуди залякує і завжди є причиною образи. Більш пряма форма осуду – це ущипливість, тобто коли ми з наміром говоримо так, аби інша людина відчула біль. Варто пам’ятати, що 1 ущипливе слово знищує 20 добрих. Інколи потрібно декілька годин, щоб наступні позитивні слова викликали позитивну реакцію.
Правило №5: Визнавайте свої помилки
Навчитись говорити: «Я помилився, вибач». Це – велика цінність та свідчення нашої зрілості. Вміння попросити вибачення будує стосунки між людьми надзвичайно сильно. Воно також навчає наших дітей, що зрілість, дорослість – це не всезнайство, чи безапеляційне відстоювання власної позиції, а щирість, доброзичливість і головно відповідальність, особливо за помилки.
Врешті решт, дотримання цих правил не можливе без одного основного, а саме: «Не мовчіть». Мовчання, яке називаємо золотом, у стосунках ми швидше використовуємо не з такою благородною ціллю. Мовчимо ми зазвичай з метою уникнення розмови про конфліктну ситуацію, контролю чи маніпуляції, перешкоджання планам. Спілкування ж не може бути місцем для маніпуляції чи намаганням контролювати іншу людину. Процес спілкування має бути платформою для побудови щирих та глибоких стосунків. Тому використайте вимушену самоізоляцію не для сварок чи гри у мовчання, а спробуйте зробити цей спільний, унікальний, неповторний час платформою для зміцнення стосунків, для їх поглиблення. Спілкування із найближчою людиною, перебування з нею у одному просторі – це не обмеження і покарання. Це можливість, щоб стати ближче чи просто бути разом і вчитися радості від нашого спільного перебування.
Мар’яна Бісик, практикуюча психологиня, консультант зі психотерапії, психолог в рамках проєкту Міжнародною організацією з міграції (IOM Ukraine) проєкту «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей» , що фінансується Європейським Союзом, викладач.
*** Повне або часткове використання матеріалів Варто дозволяється лише за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на безпосередню адресу матеріалу на Сайті
Стежте за новинами на Telegram-каналі: https://t.me/Vartonews
