Люди обурюються, чому такий бардак усюди. Мовляв, МАФи вже навіть біля церкви ставлять, кругом – незаконні забудови, афери з землею, паркуються, як хочуть, крадуть, дурять, чинять беззаконня. Та що ж таке?!
А я от поставив себе на місце беззаконників – і відразу все стало на свої місця. І тепер вже не дивуюся. Я все зрозумів.
Дивіться, якби я хотів щось отаке замутити корупційне, то я, перш за все, подумав би: а кого мені боятися, хто мене може взяти, так би мовити, “за зябра” в разі чого? От припустимо, ставлю я МАФ на одній з прохідних вулиць або вибиваю двері в фасаді історичного будинку. Або нехай я – депутат і так землі набрав, що почав на кума записувати, а потім на його жінку, бо вже аж стидно на себе. Ну, або, припустимо, я забудовник з “прихватами” в ратуші, чи підрядник, який сидить на схематозах і якому на тендерах фартить, як Ляшку в лотерею. Кого мені боятися?
Правоохоронців?
Та не смішіть. Завжди можна “порішати” майже з усіма. Чого тут боятися? Ну, і, крім того, будемо відвертими: навіть кримінальна справа – це ще не привід боятися. Навіть якщо все вказує на тебе, системі вигідно, щоб ти не сидів, а підтримував баланс та колообіг готівки всередині цієї системи. Ну, максимум, разок настрашать, покажуть, як виглядає СІЗО зсередини, заберуть шнурівки і ремінь перед камерою, ти спитаєш: “А чому ви забираєте мої шнурівки та ремінь?” “А щоб не повісився”, – скаже тобі сержант і помахає пальчиком.
Ну, поспілкуєшся з місцевим контингентом. Та то навіть корисно – будеш мати що розказувати друзям під час чергової важливої п’янки. А потім тебе відпустять, щоб ти зібрав гроші, ти їх збереш і заплатиш “відпускні”. І все буде, як було. І ти зрозумієш, що з системою вартує ділитися до того, як у тебе забирають шнурівки і ремінь. Нема чого так доводити ситуацію, все-таки, мінімальні наслідки у вигляді заплаканих дітей та дружини і репутаційних втрат будуть, коли рідні дізнаються, що тебе на короткий час закрили. Ну, це вже я згущую. Переважно, домовляються відразу, без цих перформенсів з наручниками.
А може корупціонеру варто боятися громадськості? Розголосу в соцмережах?
Поки писав попереднє речення аж самому смішно стало. На Дрогобиччині місцевий сегмент фейсбуку це 50 активних коментаторів, які переходять із теми в тему, з групи в групу. Ще й між собою сперечаються. Дехто має власних бойових ботів. З тих 50-ти коментаторів набереться з десяток тих, хто формує думку. З них 3-4 людини здатні зареєструвати петицію, написати запит, прийти на сесію відстоювати власну думку до кінця. Аж до того відстоювати, щоб подати позов до суду чи написати заяву у поліцію. На місці потенційного корупціонера, якому неодмінно доведеться зустрітися з активістами і в соцмережах, і на сторінках місцевих ЗМІ, і наживо на вулиці, я, перш за все, визначив би, з ким мені прийдеться мати справу. Я б зайшов на сайт міської ради і в розділі петицій переглянув, хто їх пише і хто підписує. Вуаля! Перепис активістів до ваших послуг: прізвище-ім’я-по батькові. Решту можна сміливо посилати “під три чорти”. Це дивана армія експертів, які можуть, максимум, написати їдкий комент. То що? – Боятися кількох десятків людей у майже стотисячному місті? Звісно, ні!
Якщо два попередніх чинники мені не страшні, отже, питання совісті та моралі можемо автоматично упустити з горизонту подій.
Щоб совість мучила, треба її, як мінімум, мати. Але можна й більше – використати проти тих, хто її, все ж таки, має. От, припустимо, вас впіймали на корупції, і так притисли, що здається, вже точно нема куди діватися. Не спішіть здаватися! Захворійте! Ну, не насправді, звісно, а нібито захворійте. Лікарняне ліжко і замотане в коц стражденне тіло врятувало репутацію не одного негідника. Наші люди люблять пожаліти навіть злочинця. Стокгольмський синдром наша людина всмоктує з молоком матері.
Ви кажете мораль? Так, як ходять до церкви кандидати в мери чи депутати на своїх парафіях, не ходить ніхто! Кого боятися, якщо все грає тобі на руку?! Та у нас рай для тих, хто хоче нажити собі нечесні статки. Той, хто це розуміє, а головне – зважується на нечесну гру, правдоподібно, розбагатіє дуже швидко, а при ньому збагатиться багато супутнього “планктону”.
То як в тому анекдоті:
У свідка на суді питають, де він працює, що в нього такі маєтки.
А той відповідає: “Та я, пане суддя, кручуся”.
“А де ви крутитеся, і як з того можна жити?” – Дивується суддя.
“Ну, дивіться, якщо буду крутитися біля Вас, Ваша честь, то добре жити будемо і Ви, і я”.
Отож, корупціонеру та “схематознику” у нас боятися нічого. Навіть якщо тебе спіймають, то поголос про цю подію буде приблизно такий: “От гади! Усі крадуть, а взяли лише цього! Ну, хіба ж так можна, мабуть, не ділився!” Як тільки прочитаєте про себе таке, не тягніть – “хворійте” і діліться, з ким треба, награбованим, поки у вас не забрали шнурівки і ремінь. З ким треба ділитися, зрозумієте відразу, біля вас почнуть крутитися.
І що далі? Ну, пошумлять трішки. А потім все затихне. А згодом зовсім забудеться. А там, дасть Бог, по когось іншого “прийдуть”. І понесеться по групах у фейсбуку поголос.
Якщо у вас траплялася така халепа, а тепер ви читаєте про якогось іншого мерзотника, будьте людиною, задзвоніть до побратима. Ви, певно, знаєтеся між собою, заспокойте бідолаху, поясніть, що до чого, щоб не переживав, а то, ще по-справжньому захворіє. Подумаєш – кілька місяців пошумить, потім погуде, головне – до голови собі сильно не брати. Головне – думати, що коли то все закінчиться зможеш жити, як людина. Тепер ти сильніший, та ще й з досвідом! Та люди ще не з такого виходили. От одного знаю, він взагалі дружину вбив, чесно відсидів, вийшов на волю і женився ще раз! І шлюб дали, бо попередній недійсний був по причині смерті супружниці. І нічого, живуть люди і не переймаються.
Що загрожує негідникові, якого викриють у нас в місті? Перестануть з ним “здоровкатися” 50 осіб? Стане трохи умовно бідніший? Настрашили їжака голою дупою, називається.
А все чому? В суспільстві немає суспільного запиту (вибачайте за тавтологію) на масові “посадки” нечесних на руку чиновників, корупціонерів, продажних політиків і правоохоронців. От немає – і все. У нас тут кожен виживає, як може. Вкрав з підприємства, на якому працюєш, якусь деталь? Та яке – вкрав? Приніс. У нас це називається ‘’приніс’’. То ж не злочин. Зрештою, та деталь потрібна для господарства. І взагалі, якби платили більшу, достойнішу зарплату, то не прийшлося б “носити” з роботи. Та ми на “мінуті” виправдаємо будь-який злочин. Не треба далеко ходити.
Ану підніміть руки, хто без хабаря здав на права?
Ага! Ліс рук.
І головне, розбуди мене в третій ночі, і запитай мене: “Чому платив?” Та я очі протру і скажу: “Та бо інакше здати неможливо! Будеш ходити, а вони сміються: “О, дурне ходить, нє, щоб заплатити, як всі. Ні, воно буде ходити – марудити, мучити і себе, й інших. Та все одно потім плюнеш, витягнеш з кишені тих 100 доларів, і віддаєш, бо що маєш зробити?”.
Та життя наших дітей починається з того, що ми роздаємо білим халатам гроші відразу на родзалі. Перше, що бачить новонароджена дитинка, це як тато бігає з конвертами. Та поки сурми на ратуші заграють і сповістять про народження нового життя, у Дрогобичі батьки встигнуть тричі вступити в корупційні схеми, пов’язані з великим щастям появи на світ нового українця чи українки. І це ще не виникло питання садочка. Але даймо спокій діткам! Повернімося до тих, кого ми називаємо злодіями!
Ці негідники, які нас обкрадають, вчасно зрозуміли, що можуть це робити. Вони, в деякому сенсі, сміливці, не побоялися ні людей, ні Бога. Живеш лиш раз, і парадокс: що більше наживаєшся на простому народі, то міцніша в тебе родина, то більше довіри один до одного в родичів корупціонера. А як інакше? Тільки безмежно довіряючи, можеш переписати на тещу палац, а на тестя дорожезний автомобіль. Та ніде на світі так не любляться, як в родинах нечистих на руку посадовців.
Таке враження, що дехто стає тим негідником лише заради того, щоб допомогти своїм родичам – і близьким, і далеким. Ви думаєте, що то є так легко – прилаштувати свого чергового племінника на більш-менш нормальну посаду, якщо він повний ідіот? Та коли ти високопосадовець у тебе нові племінники з’являються щотижня! І що важливо? Нікому не можеш відмовити, мусиш шукати варіанти, перебирати можливості. То ж кров рідна, а кров – не вода! От президент каже, що в нас кадровий голод у державі. Та що він меле, невже там “вгорі” у них родичі позакінчувалися? Мені здається, це – саботаж. Президента вводять в оману, ніякого кадрового голоду в державі бути не повинно. А якщо він є, то тільки тому, що чиновники своєї родини нормально не знають.
До чого все це я? Правдоподібно, якщо так піде й далі і не буде справжніх системних змін та реформ, то ми не станемо багатою державою. Та навіть більш-менш заможною державою ми теж не будемо. Не треба себе обманювати: з таким підходом, як зараз, ані ми, ні наші діти не будуть жити в нормальній європейській державі. Хіба виїдуть звідси. Україна, за яку зараз, в цю секунду, стоять на смерть на сході наші герої, і за яку вже віддали життя тисячі наших громадян, не має дорожньої карти чи якогось більш-менш мінімального плану дій, який би об’єднав усю націю. От коли хтось промовить “українська національна ідея”, чи всі подумають про одне й теж?
Знайомі з творчістю Подерв’янського посміхнуться, а решта склеять кілька загальних фраз і знизують плечима. Хто хитріший, починає комбінувати, як би то нажитися на ближньому. Хтось поїде звідси, когось це все не обходить.
І така туга огортає душу, що розумієш одразу, чому ми, українці, придумали бандуру і тужливі пісні в степах безкраїх співали од віку, плачучи в вуса довгі. А як потім усе дуже сильно діставало і несправедливість стискала душу, бралися за шаблю і йшли встановлювати істину. А як поверталися, і тільки-но здавалося, ось має бути все, як у людей, а воно нема так. І знову все по колу.
Одні крадуть, а другі їм дозволяють. Доки так буде – вирішувати нам. Хотілося б в межах одного покоління, якщо можна.
Андрій Юркевич
Повне або часткове використання матеріалів ресурсу “ВАРТО — Галицькі Новини” дозволяється лише за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на безпосередню адресу матеріалу на сайті vartonews.com.ua.
Стежте за новинами на Telegram-каналі: https://t.me/Vartonews
