Врятовану з війни собаку звати Юля.
“Коли я вперше побачила Юлю, то відразу ж відчула, що це особлива собачка. Мабуть, через пережите, в її очах зберігається туга. Юля бачила війну, досі емоційно реагує на будь-який шум”, – розповідає п. Люба, військова 103 бригади ТрО.
Собаку врятували двічі. В районі Сум її знайшли бійці ТрО, а саме п. Микола з Дрогобича. Вона була практично при смерті, але її виходили та вилікували. Далі був Харківський напрямок, де Юля разом з п. Миколою ходила в наряди, несла службу, як справжній військовий.
Коли ж підрозділ передислокували на позиції в Донеччині, Микола вирішив не залишати собаку та забрати її з собою. Вже на новому місці військові передали собаку пані Любі, яка працює в логістиці 67 батальйону 103 бригади, а сама є дрогобичанкою. На новому місці служби Юля була в небезпеці, тому вирішили її залишити п. Любі.
“З великою радістю ми залишили Юлю у себе. За короткий час вона стала справжньою улюбленицею усіх наших військових. Ми не можемо знати, яке у неї було життя до війни, але відчутно, що собака жила у сім’ї та любові. Коли вона потрапила до нас, то шалено відчувалася її потреба в увазі та присутності людини. Це не буде перебільшенням, якщо я скажу, що її полюбить кожен, хто зустріне”, – каже пані Люба.
Згодом прийшло розуміння, що є необхідність евакуювати собаку в більш безпечне місце – у Дрогобич. Допомогли у цьому дрогобицькі волонтери, які займаються доставкою на позиції 67 батальйону гуманітарних вантажів та автомобілів.
Розповідає Михайло Кіт, волонтер: “Це була приємна місія – вивезти із зони бойових дій цю чуйну собачку. Радісно відчувати, що наші військові попри усі труднощі війни та всю напругу знаходять у собі оту силу допомагати покинутим тваринам, які також постраждали від війни. В цьому і є різниця між нашим військовим та московитами”.
Історія цієї собаки має щасливе продовження. Сьогодні Юля у Дрогобичі, мешкає у місцевої волонтерки пані Галини, яка опікується нею, створює гідні умови для того аби вона могла спокійно дочекатися своїх нових господарів, які обов’язково повернуться з війни.
Хотілося б чути більше таких історій, бо і на війні повинно знайтися місце милосердю та любові.
ВАРТО
