Чи буває у вас відчуття, що вам складно орієнтуватися у вирі новин про законотворчу діяльність Верховної Ради України? Особливо, коли стрічки новин переповнені меседжами про ухвалення того чи іншого закону. У суспільному житті є різного роду проблеми, на вирішення яких і має бути спрямований законодавчий процес. Який шлях проходить закон від моменту виникнення ідеї до ухвалення?
ВІ “Активна Громада” проводить інтерв’ю з експертами з різних галузей, народними депутатами, громадськими діячами та активістами.
Вікторія Подгорна, депутатка Верховної Ради України, членкиня Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації розповіла про те, як народжуються закони, що таке юристократія, чому людям важко зрозуміти закони та чи впливає кількість ухвалених законопроєктів на підвищення рівня життя в країні.
Розмову провів Віталій Гліжинський, координатор ВІ «Активна Громада».
Віталій Гліжинський: В Україні люди вважають, що для того, аби прийняти закон, треба лише натиснути на кнопку, от і вся робота. Тому насправді дуже хотілося б від Вас почути детальніше про цей процес. Перше питання до Вас: наскільки легко бути в Україні законотворцем?
Вікторія Подгорна: Дуже непросто. Особливо, якщо у вас немає юридичної освіти, а я не маю на жаль, я, наприклад, політолог. У нас є така річ, як юристократія. В парламенті дуже багато юристів і вони фактично формують стандарти. От є нормальні формальні процедури, а є неформальний підхід. І чим більше юристів, тим більше ця “юрисократія”, тому що вони формують навіть презентації цих законопроєктів, використовуючи специфічну мову. Я порівнювала, спочатку для мене це було дивно, бо я не юрист і ніби-то це правильно. Але, коли я почула виступи в британському парламенті, а Австрії, в Німеччині – там не говорять такою мовою, як у нас. Там простіше. Вони виступають з трибуни, все ж таки, більш зрозуміло для середнього виборця. Я вважаю, це більш правильний підхід. І я нагадую реформу 1992 року, яку зробив Білл Клінтон, коли став президентом вперше: він звернув увагу, що мова, якою спілкуються чиновники та політики, занадто ерудована. Він зробив реформу ділової мови. Він сказав: “Давайте так щоб, це було зрозуміло середньостатистичному американцю. І вони насправді стали простіше говорити. Я розумію, що закони пов’язані з юридичною мовою, але хоча б презентація їх може бути людською мовою. Це, звичайно, моя точка зору. Можливо, мої колеги-юристи скажуть інакше. Але я, все ж таки, вважаю, що закон пишеться не лише для юристів – вони пишуться для звичайних громадян. І громадяни повинні їх розуміти, якщо більшість законів стосуються їх інтересів. На жаль, в нас з цим є проблеми суттєві.
Віталій Гліжинський: Як думаєте, чому в нас така мова?
Вікторія Подгорна: Тому що в нас ще з радянських часів це йде. Ви ж пам’ятаєте, як говорили колись керівники радянські, навіть на підприємствах. Це була мова максимально незрозуміла. Тому що є ризики, що тебе правильно розуміють, а ти не зможеш це зробити – це буде мати наслідки. І це пішло далі. Плюс вважається, що якщо це закони, то це обов’язково має бути щось наукомістке, має бути юридичне, абстрактне. Є спеціальна законодавча техніка, я з нею погоджуюся. Але я читала багато директив ЄС англійською мовою – мені зрозуміліше, аніж, коли я читаю іноді наші законопроєкти. От це точно не норма. Там же, в ЄС, високий рівень державного управління, там меритократія взагалі, а у нас ніби то і невисокий рівень чиновництва, а такі складні тексти. Реформа мови: не знаю можна її зробити чи ні, але було б дуже добре скористатися досвідом Білла Клінтона. Або хоча б впровадити європейську мову законів. Звичайно, вона не може бути простою в тому сенсі, як ми розмовляємо, але вона повинна бути зрозуміла.
