«Наші святі могили залишаються сиротами»: львівський архітектор Іван Щурко про стан поховань вояків УГА в Самборі
Львівський архітектор Іван Щурко звернув увагу на занедбаний стан поховань українських стрільців і старшин Української Галицької Армії на міському цвинтарі в Самборі. Поруч із ними розташований відреставрований і доглянутий меморіал польським військовим. Контраст між цими місцями пам’яті викликав у нього запитання про те, як українці вшановують тих, хто загинув у боротьбі за власну державу.
Своїми спостереженнями архітектор поділився у дописі на Facebook після відвідин Самбора.
За словами Івана Щурка, колись на міському цвинтарі було окреме військове поле, де поховали стрільців і старшин Української Галицької Армії. Там налічувалося 64 могили, у яких спочивають останки понад сотні вояків, більшість із яких залишилися невідомими.
Автор припускає, що після поразки українських Визвольних змагань польська окупаційна влада не дозволила належно впорядкувати український військовий сектор, встановити довговічні хрести та спорудити меморіал. Водночас, попри складні обставини й відсутність власної держави, самбірська українська громада докладала зусиль, щоб зберегти гідність цього місця.
Як зазначає архітектор, у радянський період український стрілецький сектор був зруйнований, а його територію згодом використали для нових поховань. Нині на місці колишнього військового поля розташовані могили різних людей, серед яких, за спостереженнями Щурка, є поховання представників радянських силових структур, а також місцевих мешканців з українськими прізвищами.
Натомість неподалік зберігся центральний меморіал польським військовим. Він витесаний із пісковику, має виразну військову символіку та увінчаний польським військовим орлом. Меморіал відреставрований і доглянутий. Біля нього автор побачив свічки, вінки та квіти — ознаки того, що про похованих пам’ятають і дбають про місце їхнього спочинку.
Стан українських могил, за описом Івана Щурка, зовсім інший. На них стоять металеві хрести, встановлені, ймовірно, ще в 1990-х роках. Вони похилені, таблички мають сліди неякісного підфарбовування, а територія навколо виглядає занедбаною. Якщо раніше до цих символічних могил приносили квіти та свічки й приходили помолитися, то нині, на думку автора, біля них відчувається запустіння.
«А що з нашими хрестами?!» — запитує архітектор.
Він звертає увагу на разючий контраст між доглянутим польським меморіалом і занедбаними українськими похованнями. На його думку, стан місць пам’яті відображає не лише ставлення до минулого, а й те, наскільки суспільство усвідомлює ціну власної державності.
«Чи ми заслуговуємо Держави, якщо ми не здатні належно подбати про могили і вшанувати полеглих за цю Державу?» — ставить питання Іван Щурко.
Окремо архітектор згадує, що в Самборі є військові частини Збройних сил України, осередок «Пласту» та інші патріотичні молодіжні організації. Водночас, за його словами, могили українських вояків і далі залишаються без належної уваги.
«Але наші святі могили чомусь залишаються сиротами…» — такими словами Іван Щурко завершує свій допис.
Порушена архітектором тема стосується не лише стану окремих хрестів чи меморіалу. Йдеться про збереження історичної пам’яті, належне вшанування полеглих за українську державність і відповідальність нинішнього покоління за місця їхнього спочинку.
Джерело: <Link url=”https://www.facebook.com/ivan.shchurko/posts/pfbid0siTp1UaBFsgYrksaYoGvnW4wuTyZAWGx5MXHj2tCrficrAhrYJTBX5Gcqhb2Z6YNl” title=”Допис Івана Щурка у Facebook”/>.
