Розмова з Дрогобичанином про ініціативу, яка є прикладом об’єднання людей. Як волонтерський дух та зусилля вносять радість і тепло в серця підопічних геріатричного пансіонату. Також, про волонтерство для ЗСУ, що показує важливість підтримки наших захисників та зусиль у вирішенні потреб армії.
– Розкажіть коротко про себе, чим займаєтесь, звідки Ви?
– Мене звати Олег Слесь, народився і проживаю в Дрогобичі. Після закінчення Дрогобицького нафтового технікуму по направленню пішов працювати на Схід України. Працюю вахтовим методом по два тижні, у вільний час волонтерю. Батько двох дітей.
– Ви щорічно на Миколая організовуєте свято для підопічних геріатричного пансіонату. Хто започаткував ініціативу? Скільки людей до неї входить?
– Ініціативу започаткував мій добрий товариш Олег Дьорка, останні два роки Олег служить в ЗСУ. Але тим не менше ми продовжуємо цю традицію. З активних учасників ініціативи це також Андрій Юркевич, наш Миколай, якого ми перевдягаємо кожного року. Вже пішов восьмий рік як ми навідуємось в геріатричний пансіонат в смт. Підбуж, там зараз налічується 167 осіб. Є такі бабці і дідусі, які дивляться на календар і чекають свято Миколая, бо ми маємо приїхати, чекають нас.
– Як виникла ідея створити ініціативу?
– Сиділи просто обговорювали, що давайте комусь допоможемо на Миколая, і тут були думки, що може поїхати в дитячий будинок, але Олег сказав: «Ні, для дітей багато допомоги є, а для людей пенсійного віку немає нічого, давайте будемо робити щось в цьому напрямку». І ми зв’язалися із завідуючою пансіонату пані Вірою і вона погодилась. Це вже стало традицією кожного року їздити в гаріатричний центр в Підбуж, і вже потім ця традиція отримала назву – «Миколай приходить до кожного», і вже так ми афішуємо в наших постах в фейсбуці.
– Підопічні геріатричного пансіонату – хто вони?
– Це люди більше похилого віку, від 55 до 99 років, є одна жінка 99 років, і ще одна, якій 97 років. Там знаходяться вчителі, лікарі, навіть є з Дрогобича завідуюча Укрпошти. Так сталося, що ніхто не міг доглядати за ними і рідні дали їх в цей геріатричний пансіонат, і дехто приїздить до них, а дехто взагалі немає можливості, або взагалі забули про стареньких. Тому ця ініціатива – це більше не просто подарунки їм привезти, а прийти з ними поговорити, обняти, вислухати, приділити увагу, це вже їм надзвичайно приємно. Їх у пансіонаті зараз 167. Я долучився на третій рік ініціативи, тоді їх було 99. До повномасштабної війни їх у пансіонаті було 127, а вже за два роки стало 167, включаючи внутрішньо переміщених осіб. Умови у них там дуже добрі, кожного року покращується.
– Як саме ви створюєте свято для підопічних геріатричного пансіонату? Як це відбувається?
– Ми беремо ризи в духовній семінарії Дрогобича, є такий отець Василь Хом’як, допомагає нам їх дістати безпосередньо отець Ігор Цмоканич, ці ризи є єпископські Юліана Вороновського. Приїжджаємо туди, перевдягаємся. Миколай заходить, старенькі співають, колядують. Більшість Миколая зустрічають на коридорі ще, він питає в них як справи, фотографується з ними. Це вже їм дуже приємно. Там є одна жіночка, я пам’ятаю я приїжджав раніше їй було 90 чи 91 рік, зараз вже 97, і кожного року як ми приїжджаємо, вона надягає свої коралі, малюється, зачісується, каже, що мусить бути гарною як Миколай приїде. І тоді вже працівники закладу просять їх розійтися по кімнатах, бо це зручно, і ми йдемо з солодкими подаруночками до кожного в кімнату. Солодощі старші люди просто обожнюють. Попри це ще привозимо памперси, настільні ігри. Останнім часом подарунки в нас добротні, цього року вже й кілограмові, ми вийшли на цей рівень.
– Де Ви знаходите кошти?
Це благодійні збори. Кожного року після свята Михайла ми виставляємо пост в фейсбук, що ми їдемо в геріатричний пансіонат, просимо підтримати традицію. І люди скидають гроші. Також ми співпрацюємо з фондами, останні два роки це фонд «Родина Веселих». На жаль, останні два роки збирати гроші стало проблематично через те, що більшість допомагають ЗСУ, але тим не менше. Тоді ми беремо телефон і дзвонимо знайомим, добрим друзям, вони допомагають. Цього року церква Пресвятої Трійці зіграла дуже важливу роль, що вони виділили фінансування на подарунки. Бо були вже такі думки, що не назбираємо. Ми як працюємо? Ми збираємо кошти, але паралельно вже формуємо подарунки, бо не будемо це робити в останній день, тобто беремо в борг. Коли ми бачимо, що ця сума не дотягує, то приходиться знову дзвонити по своїх друзях і знайомих. Загалом останні два роки нас підтримують друзі, знайомі, фонди і церква. Цього року нам вдалось зібрати 21500 грн, нам не вистачило дозбирати 1000 грн, але ми це вже самостійно покрили, не така велика сума.
– Що Вас мотивує займатися волонтерством?
– Це мені приносить задоволення бачити їх усміхнені обличчя, бачити радість. А якщо брати вже волонтерство для ЗСУ…, бо я також волонтерю і для ЗСУ, збираю кошти. Приходить запит що потрібно, і я зі своїм знайомим Володимиром Бараняком обговорюю, чи ми в змозі. Якщо так, ми в змозі зібрати, то ми збираємо, якщо ні, то в нас є люди, які часто із закордону, із Америки присилають ті чи інші речі, то ми передаємо їх. Така собі кур’єрська доставка з-за кордону на фронт.
Волонтерити для ЗСУ мене мотивує, що взагалі це є обов’язок кожного українця, які є в тилу, допомагати їм. Коли ти дивишся новини і чуєш їх по телефону – це зовсім різне, їм хочеться допомагати ще і ще. Вже сьогодні ми передаємо для сил спеціальних операцій дрон Mavic 3 PRO, нам передали його з Техасу українці волонтери. І ще будемо відкривати збори на FPV дрони, тому що це великі гроші коштує, але йде як розхідний матеріал. Зараз в мене закріплений наш Дрогобицький 67 батальйон 103 бригади ТРО, де ми кожного місяця закриваємо питання по ремонту, по запчастинах машини, і це не малі суми, коливаються від 100 тис. грн. в місяць.
Я знаю, що люди трохи втомилися від цього, але донатити необхідно. В мене, наприклад, в фейсбуці в друзях є 800 людей, якщо кожен з них скине хоча б по 20 грн, не кажу вже по 100, то це буде вже велика сума. Пост про актуальний збір за посиланням.
– Чому важливо громадянам об’єднуватися в різні громадські ініціативи?
– Ми знаходимося в стані війни і нам потрібно об’єднуватись і створювати ті чи інші ініціативи, бо людям дійсно важко, людям треба допомагати, тому що такий час настав не легкий, надіюсь ми його переживемо, але якщо ми будемо об’єднані цілою країною, ми його переживемо.
Провела інтервʼю: Нестор Леся, комунікаційна координаторка ВІ «Активна Громада» в Дрогобичі.
