Скільки людей – стільки думок. Ми точно неодноразово чули цей вислів. COVID-19 особливо яскраво демонструє, що можна думати дуже по-різному. Ми можемо погоджуватись, сперечатися чи навіть ігнорувати чиюсь думку. Та як часто задумуємося над тим, як власні думки впливають на нас? Ба більше – мислення це достатньо ризиковий і небезпечний процес, бо може нести у собі багато спотворень чи викривлень. Спеціально до поступового виходу з карантину, ми підготували для вас кілька матеріалів про мислення.
Навіщо думати про думки?
Нашу психіку ми могли б умовно розділити на чотири компоненти. Перший – власне наші думки, те, що ми думаємо. Другий – наші емоції, те що ми відчуваємо. Третій – наша поведінка. Та врешті четверний – самопочуття. Усі ці чотири компоненти із собою нерозривно зв’язані. Уявімо собі студента, який має здавати важкий екзамен, після онлайн навчання. Якщо його голова буде переповнена думками: «Я не справлюся! Я нічого не знаю! Це за важко!». То він матиме пригнічений настрій, та швидше за все не буде вчитися та готуватися, а в такому випадку шанс не здати екзамен досить високий. Уявімо ж нашого студента у тій самій ситуації, але з іншими думками: «Я доведу, що можу справитися!». Його емоції будуть, очевидно, іншими, можливо дещо тривожні, проте він буде сповнений рішучості та завзяття і буде більше готуватися до іспиту. У такому випадку його шанси на позитивний результат вищі, ніж у попередньому. А почалося усе з простої думки. Тому варто звертати увагу на те, які думки крутяться у нашій голові, адже вони дуже сильно впливають на те, що ми будемо робити та як ми будемо почуватися.
Як риба в океані
Наші думки живуть у мозку. Та для того, аби зрозуміти, що у ньому відбувається і як власне там живеться думкам, можна порівняти мозок до гарного глибокого океану, у якому вирує життя. Більшість наших думок схожі на зграї рибок, які постійно пропливають у ньому. Такі думки ми називаємо автоматичними. Ми не думаємо їх спеціально, вони неначе самі з’являються у наші голові. Більшість таких думок ми не зауважуємо, та все ж велика частина з них на нас впливає. Таких думок-рибок у нас пропливає надзвичайно багато. Переважно ми сприймаємо їх на віру, гадаючи, що якщо щось прийшло мені на думку, то так і є. До прикладу, усі ми мабуть мали ситуацію, коли ми повз нас пройшла знайома людина, ми до неї привіталися, а вона не відреагувала та не відповіла на наше привітання. Одразу ж ми подумаємо: чому вона так зробила. Комусь прийде у голову пояснення, що нас просто не помітили. Хтось подумає про те, що можливо ця людина не хоче з нами вітатися, бо образилася. А ще хтось інший зловить себе на думці, що можливо, у неї щось трапилося і вона нікого не помічає. В залежності від того у яке пояснення ми повіримо, такі будуть і наші емоції, та зрештою поведінка. Одна і та ж ситуація, а декілька пояснень. Звідки ми можемо дізнатися котре правдиве? До знайомої нам людини можна зателефонувати та перепитати. Проте у житті ми не завжди маємо таку нагоду. Тому мабуть один із основних навиків необхідних у ХХІ ст. – це критичне ставлення до власних думок. Адже думка – це лише думка. Це не факт! Якщо ж думка – це не факт, то означає, що те, що нам спало на гадку не обов’язково буде істиною.
Як тепер бути?
Перевіряти!
Добра галицька газдиня, перш ніж готувати страву, точно перевірить якість продуктів. Так і нам треба – вчитися виловлювати наші думки та перевіряти чи добра це «риба» і чи можна з неї готувати страву, а саме базувати на ній, приміром, свою поведінку.
Серед автоматичних думок-«рибок», які вештаються по нашому океані, трапляються поганенька «рибка». У психології ми називаємо їх негативними автоматичними думками. Автоматичними, бо вони думаються самі, а негативними, бо зазвичай мають негативний вплив на нас. Звісно, у потоці думок плавають також і позитивні та нейтральні автоматичні думки. Ми ж спробуємо розібратися із тим, що «псують нам настрій».
Тому коротко підсумуємо основне про негативні автоматичні думки:
Вони мимовільні та думаються самі по собі, як риба, яка плаває в океані.
Ці думки є дуже конкретними («Моя подруга зі мною не привіталася, бо образилася») чи навіть стереотипними та загальними («Моя подруга зі мною не привіталася, бо немає справжніх друзів, які з тобою щирі»).
Вони схожі на потік у нашій голові, та при бажанні ми легко можемо виловити таку думку-рибку просто звернувши на неї увагу.
Дуже часто ми сприймаємо ці думки, як очевидну правду. Та думка – це лише думка, це не факт!
Мар’яна Бісик
практикуюча психологиня, консультант зі психотерапії, психолог в рамках проєкту Міжнародною організацією з міграції (IOM Ukraine) проєкту «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей» , що фінансується Європейським Союзом, викладач.
