Семен
Нещодавно у Дрогобичі загубився пес породи Йоркширський тер’єр на прізвисько Семен. Це не була просто згуба, а справжня напівкримінальна історія з викраденням та викупом, двома днями нервів та пошуків улюбленого собаки.
Сподіваємося, що історія Оксани стане вам у пригоді й вам вдасться уникнути схожої ситуації.
- Оксано, розкажіть як загубився Семен
Ми з донькою, прогулюючись містом, вирішили зайти пообідати в “Кавун” — це кав’ярня на площі Замкова Гора. Семен був з нами. Ми його відщепили від шлеї і він гуляв біля нас. Все трапилося раптово. Ми його втратили з поля зору буквально на якісь дві-три хвилини. Звісно, те що він був не на провідку — наша провина. Можливо, цього б і трапилося. Проте, він зник. Наголошую, все відбулося дуже швидко.
- Коли ви зрозуміли, що дійсно Семен загубився?
Ми обоє пішли його шукати. Кликали, але це нічого не дало. Запитували людей і так до години часу. Він у нас навчений завжди бути біля господаря і, коли йде без повідця, то далі кількох метрів не відходить. Семен у нас розумний. Тоді й зрозуміли, що справи кепські.
- Зрозумівши, що такий метод не допоможе, ви розмістили оголошення в Інтернеті?
Так, я завжди репощу повідомлення про чотирилапих згуб, а тут самій довелося писати повідомлення. Інформація одразу ж розлетілася містом, але результату це не дало.
- Як ви зрозуміло, що це викрадення?
Виключно інтуїтивно. Щось мені підказало, що його викрали. Коли ми були в “Кавуні”, то до нас приходили дві дівчинки ромської національності — просили кошти. Дрогобичани, які ходять в “Кавун”, добре знають, що на літній терасі прохачі грошей — часті гості. А коли вони пішли, то і наш Сем, мабуть, з ними. Вже наступного дня ми вирішили перевірити версію про викрадення ромами. У сусідньому кафе офіціантка підказала, де шукати ось цих прохачів. Ми поїхали на пошуки. Але безрезультатно.
Ще через день ми абсолютно випадково зустріли “підозрюваних” біля семінарії та на “підвищених” тонах пояснили їм, що собаку треба віддати. Коли почали з ним розмову, підійшов молодик, теж ром і намагався нас заспокоїти, мовляв — тільки не викликайте поліцію. А потім, одна з малолітніх дітей промовила: “а ви нам заплатите за собаку?”.
Семен
- То вам поталанило, так?
Мабуть, що так. Ну ось, через годину, цей чоловік перетелефонував і запитав, як саме виглядає наш собака. Тоді я й зрозуміла, що, можливо, у них там таких згуб багато. Ми поїхали в мікрорайон Млинки, де нам і передали нашого Сема. Це коштувало нам 200 грн. Семен вже дома. Приїхав він дуже наляканий, брудний, голодний. Ми його відмили, обцілували та він знову з нами.
- Які висновки ви зробили після цієї історії?
По-перше, самовигул, навіть, якщо це на дуже короткий час і собака біля вас — не завжди безпечно. Треба пильнувати на свою собаку, бо небезпека може бути зовсім поруч. Ми в цьому переконалися.
Розмовляв Олег Дьорка
