Йому 28. Екс-військовослужбовець. Народився на Сколівщині, ріс в Дрогобичі. Закінчив 14 школу і нафтовий технікум.
Сьогодні Любомира можна зустріти на розі вулиць Шевченка-площа Ринок-площа Замкова Гора. В маленькому причепі він варить смачну каву. Це його омріяна власна справа.
– Любомире, звідки з’явилася ідея мобільної кав’ярні?
– Звернув увагу на них в Києві у 14-му. В нас на той час нічого схожого не було зовсім – не було ні «Еклеру», ні «Боніти». Подумалося – шкода, що нема! Це ж зручно!
Так загорівся, що продав своє авто і купив цю мобільну кав’ярню.
Щоправда, кілька років вона простояла. Бо оскільки я був військовослужбовцем – то бізнесу вести права не мав.
У вересні цього року звільнився – і вирішив згадати про свою оцю маленьку мрію.
– Але це трохи важко: щоранку привезти, розкласти все, ввечері все зібрати і відтягнути причіп. Цілий день на одному місці, в двох квадратних метрах… На свій страх і ризик. Не було бажання піти кудись на роботу?
– Маю 10 років стажу. Робіт змінив немало. Роки йшли, а нічого не залишалося, коштів вистачало лише на прожиття. Єдине, на що вдалося нашкребти – це авто. Заробити, наприклад, на житло, за таких умов неможливо.
– А поїхати за кордон?
– Мені було вісім, коли мама вперше поїхала в Італію… Роки там – і вона зуміла задбати квартиру і мені, і сестрі.
Але ж ми росли без матері!
Так, наразі в мене нема сім’ї, дітей. Але коли вони з’являться – я не хочу, щоб росли без батька, бо батько по заробітках!
Їхати доробляти когось бажання нема. Краще спробувати своє. Поки нема сім’ї і важливих великих видатків – є час, щоб навчитися вести бізнес.
– Розпочати власну справу – це ж купа паперової роботи, дозволів. Було складно? Дорого?
– Часи змінилися, що не кажіть. Чиновники з більшого бояться хабарів, бо ж не відомо що ти за людина і з якою метою прийшов. У мене був повий пакет потрібних документів, тож мені дали дозвіл.
– Як ваша діяльність оформлена?
– Це виїзна торгівля. Здійснюється на основі ФОПа, ІІ група.
– Що має статися, щоб ви цю справу закинули?
– Я не з тих людей, які так просто відступають. Десять років робіт, а за спиною нічого.. Так бути не повинно.
– Зараз у вас один каво-причіп. На перспективу – що бачите?
– Мережу в Дрогобичі, для початку. А в майбутньому – найкращу кав’ярню в регіоні. Маю таку амбітну мету. Бо по якості надаю фактично найкращий продукт в місті.
– Де ви вчилися його робити?
-Не повірите – з ютубу. І потім шляхом пробі помилок.
Мені за свій продукт не соромно. Зараз можу такий напій створити, що далеко не в кожному закладі зроблять. В мене кава преміум-класу, професійне обладнання. Так, вона на колесах, це не ресторан. Але! Але це те, про що мріялося і що хочеться розвивати!
Розмовляла Марія Кульчицька в межах проекту “Розвивай/ся”
Медіа Дрогобиччина, № 17 (47)
