На політичній мапі світу Україні випало не найкраще місце. Українці завжди мусили доводити свою державність. Доводимо і зараз. Зрештою, в нашому національному світосприйнятті кристалізувалась своя філософія життя, яку дехто легко вміщує у вислів: “моя хата скраю…”.
Розуміючи, що ця боротьба за ідентичність може не вміститись у середньостатистичну тривалість життя українця, а трохи практичного “щастя вхопити” на тому світі хочеться, для українців розуміння себе, як громадян власної держави почало все менше бути у пріоритеті.
Радянське тоталітарне минуле, його пережитки та наслідки у дев’яностих, ціни на газ, коливання курсів валют, невпевненість у завтрашньому дні, погано стимулює людську далекоглядність, і породжує деяку зневіру.
Тож все частіше при владі опиняються люди, котрі вдало маніпулюють на щоденних проблемах.
Біда такого стану речей у тому, що з нього може вивести лише шокова терапія.
Такою шоковою терапією для нас стала Революція Гідності та війна на сході України. Ми б мали прискіпливіше відноситися до виборчого процесу та самих виборів як таких. Чи так є насправді?
Для чого ж українцям вибори?
У цьому контексті потрібно згадати дві важливих тенденції у нашому суспільстві. За дослідженням Національного Демократичного Інституту за грудень 2018 року найбільш важливими проблемами для українців є:
зростання цін (59%), охорона здоровя (42%), конфлікт на Сході Укрраїни (41%), корупція (38%), пенсії (28%), наявність робочих місць (26%).
На питання чи хтось з представників влади готовий почути вашу думку, більш ніж половина опитаних стверджують, що ні. Найбільша довіра до місцевої влади, зокрема депутати місцевої ради (27%), міського голови (22%), а найменша до народних депутатів (13%), політичних партій (12%), президента (8%) та уряду (7%).
При цьому форма народовладдя в Україні – представницька демократія, в основі якої лежить те, що саме ми обираємо представників наших інтересів у владі, а отже, ми повністю відповідальні за те, як вони працюють.
Як так виходить?
Причина у тому, що ми недооцінюємо право вибору та силу нашого голосу. Часто піддаємося емоціям, довіряємо обіцянкам, які не піддаємо сумніву і не перевіряємо. Простіше кажучи, вибір одягу у магазині займає у нас більше часу ніж вибір очільника держави чи народних депутатів. Українцям потрібні вибори, щоб змінити такий стан речей, щоб навчитись критично мислити та оцінювати ситуацію покладаючись не лише на сьогоднішній день. Нам потрібно відповідально підходити до виборів.
Як зробити свідомий вибір?
Якщо говорити про президентські вибори, то потрібно розуміти чи кандидат вже був при владі, що за цей час зробив, чи звинувачений у діях пов’язаних з корупцією, чи “перебігав” з партії в партію, але найголовніше ознайомитись з його передвиборчою програмою.
Це нам дасть можливість зрозуміти чи збігаються обіцянки кандидата з нашим баченням розвитку держави, чи відповідають вони повноваженням президента, а отже – чи ця людина на посаді президента може виконати те, що пообіцяла.
Де знайти інформацію?
Найповнішим розробленим ресурсом є PolitHub від Руху Чесно, де можна знайти всю перераховану вище інформацію зібрану в одному місці і прекрасно візуалізовану.
https://www.chesno.org/presidents/
Також можна прослухати курс на ресурсі “Prometheus”, де зібрана найбільша кількість безкоштовних курсів українською мовою. Курс називається “Політики: як обирати, щоб не шкодувати?”
https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:Prometheus+ELECTIONS101+2018_T3/about
Проаналізувати програми кандидатів у президенти та навчитись відрізняти популізм від реальних обіцянок можна також у Дрогобичі, відвідавши Клуб Активної Громади від всеукраїнської ініціативи “Активна Громада”.
14 березня о 16:00 у приміщенні Франкової світлиці, що знаходиться у Народному Домі Дрогобича відбудеться зустріч “Читання програм кандидатів в президенти”, де спільно з координаторами Активної Громади можна буде прочитати програми та проаналізувати їх.
https://www.facebook.com/events/324332354954958/
Ознайомитись з дослідженнями Національно Демократичного Інституту можна за посиланням:
Олена Юркевич
